Деконструкція Дерріда як новий спосіб пізнання

Жак Дерріда, огляд ідей якого ми цього разу пропонуємо читачеві, прагнув радикально переосмислити засади західної філософської традиції. Він пропонує, розкритикувавши філософію, замінити її граматологією, і розглядає лінгвістику як основу гуманітарного знання. Суть деконструкції — а саме так називається метод, запропонований філософом, — полягає в осягненні можливостей реалізації слів у тексті. 

У своїй критиці метафізики Дерріда є продовжувачем лінії Ніцше, який розкритикував метафізичні поняття буття та істини; Фройда, котрий створив теорію несвідомого; зрештою, Гайдеґґера, адже він запропонував критику метафізики як способу мислення. 

У ХХ столітті, як ми вже вказували в одному з наших нарисів, у філософії центральним об’єктом вивчення стає мова. Але саме поняття «мова» при цьому розуміється доволі широко. Зазначимо, що «мовою» стає будь-яка знакова система, здатна передавати адресатові закодовану інформацію, яку можна розшифрувати та зрозуміти. Такий підхід складає програму структуралістів — зокрема Леві-Стросса — і є компромісом між науковою парадигмою, націленою на пояснення множинних соціальних фактів за допомогою концепцій знакових систем, та філософських традицій, що намагалися шукати нові моделі значення і розуміння. Дерріда пропонує інший, принципово відмінний підхід.

Граматологія

Граматологія — це передусім наука про письмову культуру. Складність створення такої дисципліни полягає в тому, що до Дерріда не існувало саме такого філософського проблематизування письма. Були конкретні дослідження та форми знання про його різні види, але не існувало філософськи абстрактного дискурсу. 

Дерріда у своєму вченні доволі чітко проводить різницю між філософією та граматологією. Для філософа письмова мова є первинною щодо усної мови, оскільки тільки в такий спосіб вона може зберігатися та відтворюватися. Він вступає в полеміку з попередньою традицією та наполягає на тому, що філософія, як і інші гуманітарні дисципліни, реалізується насамперед у своєму письмовому вимірі. Важливо розуміти, що тут йдеться про опозицію «голос — письмо». Для Дерріда осмислення цілісності світу відбувається через феномен письма: воно ніколи не є відокремленим від певного феномена, завжди передбачає контекст, у якому осягається Буття. Письмо — це засіб подолання фрагментарності людського досвіду.

Дерріда, як і значна частина інших постмодерністів, мислить світ як текст. У світі, який має текстуальну природу, небажано змішувати мову та текст, адже це нерідко створює труднощі для інтерпретації. 

Деконструкція

Déconstruction – розкладання структури на складові елементи, своєрідне роздвоєння метафізичного тексту. Як вже зазначалося вище, свою мету Дерріда вбачає в роботі зі словами та їхнім поданням у зовсім іншому світлі. Деконструкція – це гра зі словами та сенсами. Водночас сам термін неможливо остаточно визначити, оскільки акт дефініції — це вже розкриття сенсів, яке також підлягає деконструкції.

У своєму «Листі до японського друга» (1985) Дерріда, намагаючись пояснити відомому японському ісламологу Тошіхіко Ізутцу, що таке деконструкція в кінці листа приходить до висновку: «Чим деконструкція не є? та всім! Що таке деконструкція? Та ніщо!». Він пояснює, що цей термін у нього виник під час роботи над «Про граматологію» та спершу це були спроби адаптації гайдеггерівських слів Destruktion та Abbau. У цьому контексті вони позначали операцію, що застосовується до «архітектури» основоположних понять західної онтології чи метафізики. У словнику Еміля Літтре, в якому пізніше філософ виявив це слово, граматичні, лінгвістичні та риторичні значення цього слова пов’язувались з «машинним» значенням (розібрати механізм на частини, щоб перевезти або зібрати по-іншому) — і саме цю асоціацію він вважав доволі вдалою.

У вузькому значенні деконструкція — це спеціальний аналіз літературного тексту, що прагне виявити в ньому неочевидні для загалу сенси — не лише для читачів, а й для самого автора. Прочитання тексту – це завжди пошук та робота зі смислами. Виявлення таких смислів збагачує наше розуміння, відкриваючи нові трактування вже відомих текстів. Також однією з характерних ознак деконструкції є внесення в усталені поняття нового змісту через відсторонення від їхнього попереднього значення й надання, таким чином, нових смислів.

Деконструкція не лише гносеологічний прийом, а й характеристика філософії дослідника, що складає відмінну ознаку сукупності текстів Дерріда. В тому ж «Листі до японського друга» він зазначає, що питання деконструкції — це питання перекладу, мови понять і концептуального корпусу західної метафізики. 

Однією з характерних ознак даного методу є стосунок між текстом і читачем, у якому наявне прагнення вийти за рамки метафізики. Етичний вимір деконструкції полягає в настанові на народження смислу, у якому сам метод є невід’ємним учасником. 

Поняття, які за Дерріда підлягають деконструкції — це метафізичні поняття, у великій кількості представлені в західній філософській традиції. Для прикладу наведемо кілька з них: сутність, ціль, онтологія, метафізика, буття. Для Дерріда всі ці поняття набувають особливої ваги в межах своєрідного «письмового» повороту.

Критика «логоцентризму» західної філософії

Дерріда у своїх дослідженнях доходить висновку, що західна філософія у своїй основі спирається на поняття «логоцентризму». Варто зазначити, що це поняття не є традиційним терміном у межах самої традиції, а радше ретроспективно створеним образом її домінантної настанови на осяжність і «присутність».

У давньогрецького слова «логос» є велика кількість значень; найголовніші з них: розум і слово. Дерріда виокремлює саме друге значення. Робить він це і слідом за Іоаном у його Євангелії, і слідом за сучасними йому структуралістами. Частка «центризм» передбачає певну ієрархію. 

«Логоцентризм» для філософа — негативна тенденція, оскільки він означає перешкоду для вільної гри елементів, які в межах системи є взаємозамінними.

Логоцентризм лежить в основі того, як західна традиція мислить «розумно». Вона вибудовує логіку через протиставлення пар понять і ставить одне з них «головним», а інше — «другорядним» (розум/форма, сутність/випадковість, трансцендентальне/емпіричне). Це видно не тільки на рівні ідей, а й у самій мові. Перші члени таких пар подаються як “первинні смисли”, тоді як другі часто виглядають як похідні від слів, назв, мовних відмінностей.

Антиметафізичність поглядів Дерріда

Дерріда визначає метафізику як комплекс взаємодій понять і складних суб’єктів. Це дисципліна, яка оформлює єдність проблематики наявності та логоцентризму. 

Водночас філософ наголошує, що метафізика – це один з ключових атрибутів західноєвропейської культури. Вона формує сам спосіб буття європейської людини. Відтак критика метафізики є неповноцінною без критики самого існування людини в цьому культурному середовищі.

Дерріда стверджує, що метафізичних понять «самих по собі» не існує — саме тому, що вони є складними структурними утвореннями. Вони включені в систему запитування, а отже є залежними та не можуть бути всеосяжними. Для Дерріди будь-яка система передусім залишається в межах питання і не може бути виведена з цієї пастки.

Для філософа висловлювання проти метафізики міститься в самій же метафізиці. Нашим обмежувальним засобом є мова. І в такому разі Дерріда, щоб боротися з метафізикою, пропонує її критику в межах мови, вводячи при цьому метод аналізу бінарних опозицій, суть якого полягає в реалізації смислів через співставлення.

Дерріда пропонує нам звернутися до тексту. Текст — це набір знаків, який упорядковується і може бути прочитаний та осмислений: з нього можна отримати інформацію. Але для Дерріда, як і для постмодерністів, світ — це текст. Отже, світ варто трактувати як сукупність знаків, упорядкованих певним способом. Наше завдання як філософів — розшифрувати цей текст, надати йому тлумачення.

Пригадаймо в цій частині роботи «Вавілонську бібліотеку» аргентинського письменника Хорхе Луїса Борхеса. Образ бібліотеки – це образ усієї сукупності можливих текстів сформованих комбінаторним перебором 22 знаків алфавіту, пробілу, коми та крапки. Така Бібліотека здатна не тільки пояснити світ, а й стати світом. Тож закликаю всіх наших читачів  побачити світ як Бібліотеку, у якій можливе все — якщо знайти правильний підхід до розшифрування знаків.