Шилпа Гупта

Шилпа Гупта — сучасна індійська мисткиня з понад двадцятирічним досвідом, чиї роботи експонувалися у провідних світових інституціях, зокрема в музеї Соломона Гуггенгайма, Центрі Помпіду та Тейт Модерн. Основні її теми у творчості – це
кордони, свобода слова, політична та релігійна ворожнеча. Домінування цих мотивів у її творчості видається природним: живучи в Індії, вона бачила, як на кордонах із Бангладешем та Пакистаном розгортаються конфлікти між народами, що колись були братніми. Релігійні відмінності й політична пропаганда по обидва боки посилюють розділення, сіють розкол, який руйнує сім’ї, дружбу й кохання. Саме це й намагається показати художниця.

Перформанс поштою

На початку творчого шляху особливістю Шилпи були численні перформативні акції. Наприклад, у своїй роботі «Без назви» 1995–1996 років вона анонімно надсилала 300 власних пронумерованих і проштампованих малюнків, на звороті яких було написано: «Будь ласка, утилізуйте після використання». Символічно, що цю роботу було створено тоді, коли художниця ще залишалася маловідомою: як інакше пробитися у, здавалося б, зачинені двері до світу сучасного мистецтва, як не примусово дати людям свої роботи? І навіть коли вони потрапляють до адресатів, усе, що відбувається, — це утилізація: чи буквально, як у роботі, чи метафорично, коли твір митця просто викидають із голови.

Ще один її проєкт, пов’язаний із поштовими відправленнями, — Aar Paar (2002–2004). Він передбачав обмін мистецькими роботами через індійсько-пакистанський кордон для демонстрації у громадських просторах. Цим проєктом Шилпа осмислює наслідки розколу 1947 року й намагається змінити ситуацію за допомогою мистецтва.

Механізм віри

Низка творів художниці порушують тему релігії та механізмів переконань людей. З них найбільше виділяється два твори.

Перший з них — «Без назви» 1999 року. В межах цієї роботи Шилпа відвідувала святі місця для благословення чистого полотна, метафорично досліджуючи, як релігійне може впливати на щось настільки не затьмарене ідеями та наративами, як біле полотно, яке вже саме собою символізує чистоту.

Інший твір — «Blessed Bandwidth» («Благословенна пропускна здатність», 2001). Це інтернет-артпроєкт: сайт, під’єднаний до кабелю, який художниця несла до місць поклоніння різних релігій — християнства, ісламу, індуїзму. На сайті люди могли отримати благословення зі святих місць онлайн, тим самим ламаючи традиційний канон паломництва, який передбачав фізичну дорогу і страждання. Поєднуючи технології й релігію, Шилпа пропонує радикально новий спосіб паломництва: воно відбувається лише при переході з однієї сторінки сайту на іншу.

Світлові інсталяції

Однією з «візитівок» мисткині є численні роботи, у яких вона використовує слова чи короткі фрази як художній матеріал — у первісному вигляді або ж у видозміненому (наприклад, дзеркально чи з переставленими літерами). Найчастіше такі твори постають як вуличні світлові інсталяції з неонових трубок чи вивісок.

До цієї серії належить, зокрема, робота WheredoIendandyoubegin (2012), що складається з фрази where do I end and you begin («де закінчуюся я і починаєшся ти»), написаної злитно й представленої у вигляді неонового курсивного напису. Інший приклад — I live under your sky too («я теж живу під твоїм небом»), що реалізується з 2004 року. Фраза, виконана рукописним шрифтом Шилпи трьома мовами — англійською, арабською та малаялам, — встановлена на спеціальних опорах на узбережжі океану. Інсталяція анімована: написи засвічуються почергово, утворюючи діалог між культурами та метафорично підводячи до усвідомлення, що всі ми живемо під одним небом, яке належить усім.

У межах цього проєкту мисткиня також створила дитячу розмальовку, де пропонувала дітям за допомогою рідних чи сусідів доповнити інсталяцію фразою ще двома мовами. До серії входять й інші роботи, об’єднані ідеєю рівності та глибокої поваги до людських відносин.

Заглушені голоси. «Бо на язиці твоєму я не можу вміститися»

Однією з основних тем, які вона зачіпає у нинішній період своєї творчості, є тоталітаризм та митці, ним пригнічені. У цьому контексті варто розглянути роботу «Бо на язиці твоєму я не можу вміститися» (2017–2018). Це звукова інсталяція, що складається зі ста динаміків та мікрофонів, які звисають зі стелі над сотнею металевих стрижнів, на які насаджено аркуші з уривками віршів поетів-дисидентів із багатьох країн. Дати написання цих поезій охоплюють період від середньовіччя до сучасності. Динаміки у роботі влаштовані так, що приглушити декламацію неможливо. Тим самим ці поети отримують голос, хоча для більшості — вже посмертно. Ключовим є те, що водночас звучить по двадцять-тридцять текстів, утворюючи особливу какофонію, яку можна назвати звуком непокори.

Ідея цього «звуку» чи навіть «простору непокори» перегукується з роботою українського художника Саші Курмаза «Перебуваючи в межах окресленої зони, ви висловлюєте свій публічний протест щодо наявного стану справ», у якій він позначає на підлозі червоний квадрат із умовами, винесеними в назву твору.

У творі також використано поезії деяких українських поетів, ув’язнених і закатованих, а сама інсталяція була представлена в Україні у 2023 році в PinchukArtCentre на груповій виставці «Я з тобою».